Історія 4 з 54 хв читання
Метро, якого не було
Штольні під обривом і підземка, яку так і не збудували
Запитайте в Одесі про метро — і вам усміхнуться. Метро в Одесі немає. Але запитайте старого фонтанця — і він, стишивши голос, розповість, що немає його лише на поверхні.
Починалося все з біди. Фонтанські схили — це шари вапняку й глини, крізь які просочується підземна вода. Та сама вода, що дала району ім'я, століттями підмивала берег, і земля разом із садами й будинками повільно сповзала до моря. З 1797 року навколо Одеси сталося понад 250 зсувів. У 1861-му ділянка плато завдовжки 320 метрів опустилася на цілих двадцять: разом із нею зруйнувало дачу Ланжерона й фунікулер, а комісія порадила прокласти дренажні галереї. А в липні 1957-го після зливи обвалився масив завдовжки близько чотирьохсот метрів, і трамвайну лінію довелося переносити.
У 1960-х за справу взялися всерйоз: створили окреме протизсувне управління, яке очолив Ігор Зелінський, згодом ректор Одеського університету. Уздовж узбережжя від Ланжерона до Великого Фонтану — це близько 14 кілометрів — схили вирівняли в тераси й засадили деревами, у морі звели хвилерізи, а на березі — пляжі. А глибоко під землею працювали люди з київського Метробуду. Вони прокладали дренажні штольні — довгі тунелі з вертикальними стволами, які збирали підземні води та скидали їх у море. У 1965–1990 роках на одеському узбережжі працювало 13 таких штолень, і щодня вони відводили від схилів у середньому понад тридцять шість тисяч кубометрів води. Один із колекторів виходить біля причалу на 16-й станції. Санаторії й дачі, що втратили до тридцяти метрів землі, отримували компенсації, зате берег відтоді понад сорок років був відносно спокійним.
На знімку видно, з якою силою тече вода: такі тунелі — не місце для прогулянок, у них не варто лізти.
По тунелях проклали рейки, і їхніми глибинами бігали акумуляторні електровозики з вагонетками: возили матеріали й робітників, які оглядали та ремонтували штольні. Люди в формі метробудівців, стволи в землі, рейки, електровози… Дивно було б не повірити, що під Фонтаном будують метро. Ті, хто бував у штольнях, розповідають про тюбінгові тунелі, схожі на тунелі метро, і стволи завглибшки близько сорока метрів.
Так народилася легенда: лінія піде від центру аж до 16-ї станції, а тунелі під неї вже готові. Кажуть навіть, що глибоко під землею досі стоїть покинутий прохідницький щит — велетенська машина, що прогризала тунель і застигла на півдорозі, бо її занадто дорого було витягати. Хтось чув це від дядька, дядько — від сусіда, а сусід нібито бачив сам.
Найцікавіше в тому, що справжнє метро майже з'явилося. У 1970-х, коли населення Одеси наблизилося до мільйона, про нього заговорили всерйоз. У середині 1980-х ленінградський інститут почав проєктувати першу лінію — глибоко, нижче за катакомби, від Чорноморки до селища Котовського, з шістьма станціями в першій черзі. У генплані 1989 року метро вже вписали, а будівництво мало початися в 1991-му. Але той рік приніс зовсім інші події. У генплані 2007 року з'явилася навіть гілка від Великого Фонтану до Тираспольського шосе — теж на папері. А 1 квітня 2016 року на Старосінній площі урочисто «розпочали» будівництво першої станції, і одесити, звісно, сприйняли це як жарт до Дня сміху.
Рейки й електровози з дренажних штолень у 1990-х здали на металобрухт. А самі штольні досі роблять свою справу — під парками, пляжами й Трасою здоров'я. У 1998 році дванадцять штолень і колектор біля причалу на 16-й станції давали разом близько 67 тисяч кубометрів води на добу, але лише шоста її частина потрапляла в море за лінію хвилерізів — лотки на траверсах зруйнувалися. Та й рекомендований термін служби одеських протизсувних споруд минув понад п'ятнадцять років тому, і про берег час від часу згадують знову: у 2020-му містяни побоювалися, що будівництво на Трасі здоров'я зачепить штольню під ділянкою. Активісти рахують у системі вже п'ятнадцять штолень. Тож коли ви їдете 18-м трамваєм або гуляєте набережною, знайте: десь під вами тягнеться підземна лінія, яка теж кінчається біля Фонтану. Пасажирів вона не возить, зате тримає берег, на якому ви відпочиваєте.
Що тут правда, а що легенда.
Правда
Правда: понад 250 зсувів в околицях Одеси з 1797 року; обвал плато 1861 року (320 × 30 м, дача Ланжерона й фунікулер) і обвал у липні 1957 року (близько 400 м, перенесення трамвайної лінії); протизсувний комплекс Ланжерон — Великий Фонтан (близько 14 км) і управління на чолі з Ігорем Зелінським; 13 дренажних штолень у 1965–1990 роках із середнім відведенням 36,3 тис. м³ на добу, колектор біля причалу 16-ї станції; штольні будував Метробуд, з рейками й акумуляторними електровозами, обладнання здали на брухт у 1990-х; дані 1998 року про 67 тис. м³ на добу й 16 % скиду за хвилерізи; проєкт метро 1980-х, генплани 1989 і 2007 років, церемонія 1 квітня 2016-го.
Місцеві перекази та розходження
Джерела розходяться: штолень 13 (дані 1965–1990) чи 15 (за словами активістів); компенсації санаторіям, «понад 40 років спокою» й тюбінги зі стволом на 40 м — зі слів авторів публікацій і блогу. Місце зйомки фото колектора (theodosos, 2019) не підтверджено. Рік і місце фото пляжу (1965, 16-та станція) — за підписом джерела. Легенда: метро до 16-ї станції та покинутий під землею прохідницький щит — документальних підтверджень немає.
Джерела: Odessa Life: хроніки метро, Odessa Life: про зсуви, dhyfin_halli, general_kosmosa, Культурометр, ЮСІ, 2020.
